кілько
КІ́ЛЬКО.
1. займ., діал. Скільки.
І кілько-то було сварів [сварок], криків, проклять на тих сільських вигонах (І. Франко).
2. присл., діал. Скільки.
– Діти, як прийдуть братя [браття], то не пустуйте, а тихонько [тихенько] сидіть, там .. є медівники і цукор. Беріть собі кілько хочете, лиш будьте чемні (В. Стефаник);
Там говорили наче греблю прорвало, всі враз, – обчисляли, кілько хто людей дасть для .. потреби, який пай грішми, харчами, спорили (К. Гриневичева).
3. числ. неознач.-кільк., розм. Те саме, що кі́лька².
Кілько разів я провалювавсь разом з перегнилою гіллякою, на яку сперсь необережно (М. Грушевський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кілько — кі́лько числівник кількісний діал. Орфографічний словник української мови
- кілько — діал. Скільки. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кілько — кілько (кі́ко) скільки (ст): Кілько, кажете, панунцю, ваша каляре́пка? Кілько, кілько? А може, пустите трохи таньше (Авторка) ◊ кі́ко того життє́! (ср, ст) ◊ та кі́ко тої зими́! (м, ср, ст): – Вуйку, а де ви ся миєте? – Та в ріці. – А взимі? – Та кіко тої зими! (віц) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- кілько — кількома́ (небагатьма́) слова́ми. Дуже коротко, стисло. Я кількома словами розповів, як добирався сюди (Л. Смілянський). перекида́тися / переки́нутися слова́ми (сло́вом). Вести коротку розмову; час від часу говорити, повідомляти що-небудь один одному. Фразеологічний словник української мови
- кілько — КІ́ЛЬКО, діал. Скільки. І кілько-то було сварів, криків, проклять на тих сільських вигонах (Фр., V, 1951, 198). Словник української мови в 11 томах
- кілько — Кілька, кільки и кілько нар. 1) Сколько. Кілько смаку, тілько й гріху. Ном. № 110. Хоч кільки молися, з біди не вимолишся. Ном. № 159. 2) Нѣсколько. Од вулиці поодрізнювались кілька пар хлопців та дівчат. Левиц. І. 18. Я кільком казав — коли не хотять. Словник української мови Грінченка