1. Лексикон львівський: поважно і на жарт

кілько

кілько (кі́ко) скільки (ст): Кілько, кажете, панунцю, ваша каляре́пка? Кілько, кілько? А може, пустите трохи таньше (Авторка)

◊ кі́ко того життє́! (ср, ст)

◊ та кі́ко тої зими́! (м, ср, ст): – Вуйку, а де ви ся миєте? – Та в ріці. – А взимі? – Та кіко тої зими! (віц)

Джерело: Лексикон львівський: поважно і на жарт на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кілько — кі́лько числівник кількісний діал. Орфографічний словник української мови
  2. кілько — діал. Скільки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кілько — КІ́ЛЬКО. 1. займ., діал. Скільки. І кілько-то було сварів [сварок], криків, проклять на тих сільських вигонах (І. Франко). 2. присл., діал. Скільки. – Діти, як прийдуть братя [браття], то не пустуйте, а тихонько [тихенько] сидіть, там .. Словник української мови у 20 томах
  4. кілько — кількома́ (небагатьма́) слова́ми. Дуже коротко, стисло. Я кількома словами розповів, як добирався сюди (Л. Смілянський). перекида́тися / переки́нутися слова́ми (сло́вом). Вести коротку розмову; час від часу говорити, повідомляти що-небудь один одному. Фразеологічний словник української мови
  5. кілько — КІ́ЛЬКО, діал. Скільки. І кілько-то було сварів, криків, проклять на тих сільських вигонах (Фр., V, 1951, 198). Словник української мови в 11 томах
  6. кілько — Кілька, кільки и кілько нар. 1) Сколько. Кілько смаку, тілько й гріху. Ном. № 110. Хоч кільки молися, з біди не вимолишся. Ном. № 159. 2) Нѣсколько. Од вулиці поодрізнювались кілька пар хлопців та дівчат. Левиц. І. 18. Я кільком казав — коли не хотять. Словник української мови Грінченка