кільцювати
КІЛЬЦЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок., спец.
1. кого і без прям. дод. Насаджувати кільця з номерами на лапки птахів і хвости риб для спостереження за напрямом і швидкістю переміщень, їхнім віком і т. ін.
Уперше кільцювати птахів почали в Данії у 1899 р. (з наук.-попул. літ.);
Завалялась у нього [оріонця] в сундучку маленька блискуча бляшка – уламок колечка, одного з тих латунних, що ними кільцюють птахів (О. Гончар);
Сигнал безпеки подавав орнітолог, який колись кільцював птахів на Чорногорі, Гриняві і на гуцульському краю світа – у горах (Т. Прохасько).
2. що і без прям. дод. Робити круговий зріз кори стовбура, гілки дерева або насаджувати на них дротяні кільця для уповільнення росту, збільшення плодоношення, надання певної форми кроні і т. ін.
Кілька гілок маточної рослини не кільцюють, а залишають для живлення кореневої системи протягом вегетації (з наук. літ.);
Не рекомендують кільцювати відразу багато гілок: через недостатній відтік поживних речовин може загинути коренева система, а отже, і все дерево (з навч. літ.).
3. що і без прям. дод. Обмазувати смолою навколо (кільцем) стовбур дерева для захисту від шкідників.
Досвідчені садівники кільцюють смолою переважно яблуні (з наук.-попул. літ.);
Не можна кільцювати смолою молоді слабкі дерева, а також дерева кісточкових порід (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)