кільцюватися
КІЛЬЦЮВА́ТИСЯ, ю́ється, недок.
1. Ставати схожим на кільця.
Бородища розпущена, грива сивого волосся кільцюється по спині, під кущуватими бровами хтось роздуває горна (Григір Тютюнник);
І річки, і гілля дерев на Шевченкових пейзажах по-зміїному кільцюються або вигинаються (із журн.).
2. Пас. до кільцюва́ти.
Кількість птахів, що кільцюється щорічно в усьому світі, обчислюється мільйонами (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)