кін
КІН, ко́ну, ч.
1. Місце, куди кладуть ставку в азартній грі.
На кону стояли всі гроші (М. Йогансен);
Партнери відмовилися прийняти його [перстень] на кін; на їхню думку, він не мав ніякої реальної цінності (О. Авраменко, В. Авраменко).
2. Одна партія будь-якої гри.
Зіграти один кін.
3. Спеціальний майданчик, на якому показують вистави; сцена (у 1 знач.).
Посередині кону хата Степана Реви, котра виходить причілком до авансцени (М. Кропивницький);
На кін перед завісою виїздять батько і син на возі (Л. Старицька-Черняхівська);
Вдача артиста себе виявляла навіть не на кону в театрі... (С. Єфремов);
Ввесь акт інколи складається тільки з одної [однієї] сцени. Дійові особи на кону майже не міняються (М. Зеров);
На кін виходять розхвильовані актори (Ю. Яновський).
Словник української мови (СУМ-20)