кін
КІН, ко́ну, ч.
1. Місце, куди кладуть ставку в азартній грі.
◊ Ста́вити (поста́вити) на кін що: а) вносити свою ставку в спільну гру.
Тут же, розмінявши полтиника, Данько поставив свою долю на кін (Гончар, Таврія, 1952, 67);
б) (перен.) ризикувати.
Він поставить на кін усе. Воля або смерть… (Коз., Гарячі руки, 1960, 165).
2. Спеціальний майданчик, на якому показують вистави; сцена.
Посередині кону хата Степана Реви, котра виходить причілком до авансцени (Кроп., II, 1958, 44);
На кін виходять розхвильовані актори (Ю. Янов., IV, 1959, 39).
Словник української мови (СУМ-11)