кінохроніка

КІНОХРО́НІКА, и, ж.

1. Жанр кіномистецтва, пов'язаний із відтворенням окремих подій і фактів суспільного життя засобами кіно.

Що добре – то це і велика, і свіжа завжди кінохроніка, де, разом із цікавими подіями, демонструють і природниче життя (Остап Вишня);

Чомусь згадався з недавньої кінохроніки про Антарктиду отой останній кадр, коли тракториста Івана Хмару разом з його трактором поглинає – на очах у всіх! – крижана безодня океану... (О. Гончар).

2. збірн. Фільми цього жанру.

З рушницею за плечима, в хвацько збитому набакир береті Бертон чомусь нагадав одного з тих гітлерівських молодчиків, яких не раз доводилося бачити в кадрах трофейної кінохроніки (М. Дашкієв).

Значення в інших словниках

1. кінохроніка — кінохро́ніка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. кінохроніка — -и, ж. Кінофільм або кіножурнал, присвячений поточним подіям суспільного життя.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кінохроніка — КІНОХРО́НІКА, и, ж. Кінофільм або кіножурнал, присвячений поточним подіям суспільного життя. Коли з’явився оператор кінохроніки, щоб увічнити це комсомольське весілля, веселощі перейшли всі межі (Собко, Граніт, 1937, 150).  Словник української мови в 11 томах