кінохроніка

КІНОХРО́НІКА, и, ж. Кінофільм або кіножурнал, присвячений поточним подіям суспільного життя.

Коли з’явився оператор кінохроніки, щоб увічнити це комсомольське весілля, веселощі перейшли всі межі (Собко, Граніт, 1937, 150).

Значення в інших словниках

1. кінохроніка — кінохро́ніка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. кінохроніка — -и, ж. Кінофільм або кіножурнал, присвячений поточним подіям суспільного життя.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кінохроніка — КІНОХРО́НІКА, и, ж. 1. Жанр кіномистецтва, пов'язаний із відтворенням окремих подій і фактів суспільного життя засобами кіно. Що добре – то це і велика, і свіжа завжди кінохроніка, де, разом із цікавими подіями...  Словник української мови у 20 томах