кінік

КІ́НІК, а, ч.

Послідовник давньогрецької філософської школи, заснованої Антисфеном у IV ст. до н. е.

Антична думка в особі софістів та кініків чітко визначає натуральну, природну єдність людей (з наук. літ.);

Основою щастя й благодаті кініки вважали нехтування суспільними нормами, відмову від багатства, слави, всіх чуттєвих задоволень (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. кінік — кі́нік іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. кінік — -а, ч. Послідовник давньогрецької філософської школи, заснованої Антисфеном у IV ст. до н. е.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кінік — КІ́НІК, а, ч. Послідовник давньогрецької філософської школи, заснованої Антисфеном у IV ст. до н. е.  Словник української мови в 11 томах