кіпоть
КІ́ПОТЬ, птю, ч.
Те саме, що кі́птя́ва.
– Отут має бути й ваша квартира, – мовив він, засвітивши .. каганчик, чорний од кіптю (С. Васильченко);
Гляньте, жінки! Бачите – дим, кіпоть і чад Хмарами б'є (Борис Тен, пер. з тв. Арістофана);
Крізь кіпоть і пил я побачив: поруч зі мною пригальмувала бойова машина морської піхоти (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)