1. Словник української мови у 20 томах

кіпоть

КІ́ПОТЬ, птю, ч.

Те саме, що кі́птя́ва.

– Отут має бути й ваша квартира, – мовив він, засвітивши .. каганчик, чорний од кіптю (С. Васильченко);

Гляньте, жінки! Бачите – дим, кіпоть і чад Хмарами б'є (Борис Тен, пер. з тв. Арістофана);

Крізь кіпоть і пил я побачив: поруч зі мною пригальмувала бойова машина морської піхоти (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кіпоть — кі́поть іменник чоловічого роду кіптява Орфографічний словник української мови
  2. кіпоть — див. сажа Словник синонімів Вусика
  3. кіпоть — -птю, ч. Те саме, що кіптява. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. кіпоть — хохл. (копоть) накур, кіптява кіптява, кіптюга, накур, сапуха, саджа Словник чужослів Павло Штепа
  5. кіпоть — ДИМ (суміш продуктів згоряння, що виділяються в повітря), КУ́РИВО розм.; КІ́ПТЯВА, КІ́ПОТЬ (густий, чорний); ЧАД (їдкий, задушливий — перев. при поганому горінні). Мов туманом, сірим димом оповиті села, ліси, поля, і луги... (Т. Словник синонімів української мови
  6. кіпоть — Кі́поть, -птю, -птеві Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. кіпоть — КІ́ПОТЬ, птю, ч. Те саме, що кі́птя́ва. — Отут має бути й ваша квартира,— мовив він, засвітивши.. каганчик, чорний од кіптю (Вас., II, 1959, 73). Словник української мови в 11 томах