кіпочка

КІ́ПОЧКА, и, ж.

Зменш.-пестл. до кі́пка.

В снопочки в'язала, в кіпочки складала (з народної пісні);

Коли ж хороводи зустрілись, то радості поміж ними не було. Не вітали себе, весело гукаючи: “Скільки на небі зірочок, стільки на полі кіпочок!” (Б. Лепкий).

Значення в інших словниках

1. кіпочка — КІ́ПОЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до кі́пка. В снопочки в’язала, в кіпочки складала (Сл. Гр.).  Словник української мови в 11 томах
2. кіпочка — Кіпочка, -ки ж. ум. отъ копа.  Словник української мови Грінченка