кіптявий
КІ́ПТЯВИЙ, а, е.
1. Який коптить.
Вивантаживши товари на берег і розклавши їх рядочками неподалік води, вони [карфагеняни] знову сідають на корабель і відпливають далеченько в море, а тоді підпалюють кіптявий смолоскип (І. Білик).
2. Покритий кіптявою (у 1 знач.); закопчений.
На ньому [столику] й був сервований чай – синій кіптявий чайник, чотири чашки, цукор у мисочці (В. Підмогильний);
Кіптява свічка й ніж щербатий, червінна королева з карт. Змішалась ява з сном крилатим і все недійсне – ніч і чар (Б.-І. Антонич);
Зв'язковий обходить курінь, знаходить старий кіптявий чайник, який висить над вогнем, кипить (Ю. Яновський);
Сидячи в кіптявій ізбі [хаті].., ми з Ханенком часто згадували ті наші походеньки до Прокоповича (Ю. Мушкетик).
Словник української мови (СУМ-20)