Словник української мови у 20 томах

кіптявити

КІ́ПТЯВИТИ, ить; мн. влять; недок., що.

Те саме, що кіптю́жити.

Блимала гасова лампа, нерівний ґніт кіптявив пощерблене скло (С. Журахович);

Конденсат крапатиме на пальники, і вони почнуть кіптявити. Кіптява осідатиме на мокрі поверхні камери згорання й теплообмінник (з навч. літ.);

Інтенсивне полум'я починає не тільки кіптявити, але й плавити свічку (з газ.).

Словник української мови (СУМ-20)