кістка
КІ́СТКА, и, ж.
1. анат. Окремий складник кістяка хребетних тварин і людини, що складається з клітин, мінералізованої основної речовини і колагенових пучків; основний елемент опорно-рухового апарату.
Знову йому верзеться .. висунулось дві тіні – страшні, бліді, з переламаними кістками (Панас Мирний);
Посеред тих звалищ величної природи виднілися медведячі стежки, протоптані від давніх-давен, .. густо засіяні вибіленими кістками баранів, оленів (І. Франко);
Степанові Никифоровичу пече тіло, ниє кістка і від напруження судомить руку (Б. Антоненко-Давидович);
Здавалося, що болить у нього кожна кістка, дрижить кожен нерв (Л. Дмитерко);
Велика рибина світить білими кістками, з яких обсмоктано м'ясо (Є. Гуцало);
* У порівн. На візку сидів хлопець .. з закарлюченими руками, без пальців, сухий, як кістка (І. Нечуй-Левицький).
2. тільки мн. Останки, тіло померлого; прах.
Усяке багатство, усяка слава – усе воно суєта суєт: і шабля, й булава з бунчуком, і горностайова [горностаєва] кирея поляжуть колись поруч із мертвими кістками (П. Куліш);
Щоб знав старий Коломійченко, робітник залізничний, які в нього сини! Щоб і на тім світі гордо кістки його лежали... (Остап Вишня);
Вже з автомата не строчить чужим, безжалісним рукам... Мов чую я, як у гаю з крові й кісток росте трава... (В. Сосюра);
Пухова подушка під головою нагадувала Маринці про давноминуле .. загравання з Йосипом, якого вже десь і кістки зотліли (А. Іщук);
Тільки пилюга над колишніми імперіями, тільки каркання зловісних птахів над шляхами кривавих завойовників, зотлілі кістки грізних диктаторів (О. Бердник).
3. збірн. Ікла, бивні деяких тварин (слона, моржа і т. ін.), що використовують для різних виробів.
У відділі музею зберігаються експонати, інкрустовані кісткою моржа, коралами, бірюзою (із журн.).
4. біол. Те саме, що кі́сточка 6.
Сливова кістка.
Змочи́ти до ни́тки (кісто́к) див. змо́чувати;
Промочи́ти до ни́тки (до кісто́к, до соро́чки, до ті́ла, до рубця́, до ру́бчика) див. промо́чувати;
Розпа́рювати / розпа́рити кістки́ див. розпа́рювати;
Слоно́ва кість (кі́стка) див. кість;
Слоно́вої ко́сті (кі́стки) див. кість.
△ (1) Вели́ка голі́нко́ва (гомі́лко́ва) кі́стка, анат. – більша з двох кісток голінки (гомілки).
Велика гомілкова кістка є найбільшою трубчастою кісткою організму (з наук.-попул. літ.);
(2) Клу́бова кі́стка, анат. – верхня найбільша частина тазової кістки.
Таз у дітей відзначається тим, що кожна безіменна кістка складається у них із трьох самостійних частин, які прилягають одна до одної, – клубової кістки, сідничної і лобкової (з навч. літ.);
(3) Лобко́ва кі́стка, анат. – одна з трьох частин тазової кістки.
Лобкова кістка складається з тіла і двох гілок – верхньої і нижньої (з наук.-попул. літ.);
(4) Малогомі́лко́ва кі́стка, анат. – менша бічна кістка гомілки.
Одна з основних функцій малогомілкової кістки – участь у формуванні колінного та голіностопного суглобів (з наук. літ.);
(5) Ма́монтова (ма́мутова) кі́стка – бивень мамонта, з якого виготовляють оздоби та інші предмети.
Санников із Нового Сибіру привіз мамонтову кістку, оброблену у вигляді сокири (з наук.-попул. літ.);
(6) Промене́ва кі́стка, анат. – у наземних хребетних і людини – одна з двох кісток передпліччя; радіальна кістка.
Здуття ліктьової і променевої кістки над променевозап'ястковим суглобом (рахітичні браслети) також є основною ознакою рахіту (з наук. літ.);
(7) Путова́ кі́стка, анат. – кістка суглоба над копитом кінської ноги.
Кожен палець має три фаланги: перша – путова кістка, друга – вінцева кістка і третя – копитцева кістка (з навч. літ.);
(8) Сідни́чна кі́стка, анат. – частина тазової кістки.
Анатомічно сіднична кістка розміщена в задньому й нижньому відділах вертлюжної западини (з наук. літ.);
(9) Та́зова кі́стка, анат. – парна плоска кістка, утворена при зростанні клубової, сідничної та лобкової кісток.
Анатомічна будова таза людини нагадує велику чашу, утворену двома тазовими кістками, куприком і крижами (з наук. літ.);
(10) Тара́нна кі́стка, анат. – надп'яткова кістка стопи.
У таранній кістці розрізняють тіло, шийку та головку (з наук. літ.);
(11) Чуко́тська рі́зьблена кі́стка – один із видів народного мистецтва, поширений у чукчів та ескімосів на північно-східному узбережжі Чукотського півострова.
У 1930-ті роки промисел чукотської різьбленої кістки поступово зосереджується в Уелені, Наукані та Дежньові (з наук.-попул. літ.);
(12) Цукро́ва кі́стка, анат. – кістка з губчастою будовою тканини.
Ні в якому разі не давайте тварині цукрових кісток, які можуть травмувати стравохід і шлунок (з газ.).
◇ (13) Аж кістки́ торохтя́ть:
а) (зі сл. худий) надто, дуже.
– Худюща [невістка], аж кістки торохтять, – журилася мати (М. Стельмах);
б) дуже швидко.
– Чеше, втікаючи, аж кістки торохтять (О. Гончар);
(14) Аж кістки́ (ко́сті) тріща́ть (луща́ть) / затріща́ли (залуща́ли), зі сл. стискати, обіймати і т. ін.:
а) дуже сильно, міцно.
Вони обіймали Анрі-Жака аж кістки йому лущали (Ю. Яновський);
Худий, злий Брун стиснув пальці аж кістки затріщали (А. Хижняк);
б) надзвичайно завзято.
Боролися [опришки], що аж кості тріщали (Г. Хоткевич);
Добува́ти (здобува́ти) / добу́ти (здобу́ти) кро́в'ю [та кістка́ми] див. добува́ти;
(15) До мі́зку (мо́зку) кісто́к – найвищою мірою (про людину).
Сам до мізку кісток гуманіст, культурна людина, він ніяк не міг зрозуміти, як це так можна захоронити в собі в ХХ столітті атавістичну звірячу психологію (Д. Бузько);
До [са́мих] кісто́к промока́ти (промерза́ти, пройма́ти і т. ін.) див. промока́ти¹;
Засіва́ти / засі́яти зе́млю кістка́ми див. засіва́ти;
Зме́рзнути (зме́рзти) на кі́стку (на кість) див. змерза́ти;
[І] кі́стки живо́ї (ці́лої) не оста́вити див. оставля́ти;
І кісто́к [свої́х] не позбира́ти див. позбира́ти;
(16) Кі́стка (кість) від кі́стки (ко́сті) [кров від кро́ві] <�Плоть від пло́ті [кров від кро́ві]> <�Кров від кро́ві> чиєї, кого:
а) який від народження, за походженням і т. ін. належить до певного стану, суспільної групи і т. ін.
Олексій.., молодий козак, кість від кості козацького племені, лежав на вершині кургану в замаскованому кулеметному окопі (Л. Первомайський);
– Найперше, я – син кріпака, внук гайдамаки. Як кажуть, плоть від плоті і кров від крові свого народу, бідних, простих людей (Василь Шевчук);
Багряний писав: українському народові потрібні організатори, стратеги й залізної волі проводирі. Кров від крові, кість від кості його сини, до гроба вірні і безоглядно віддані (О. Шугай);
Мораль цієї давньої історії така, що армія – плоть від плоті народу (О. Авраменко, В. Авраменко);
б) чия-небудь рідна дитина.
І промовив Адам: “Оце тепер вона кість від костей моїх, і тіло від тіла мого” (Біблія. Пер. І. Огієнка);
Синова лайка горіла у ньому, наче він на живому випік її .. І хто? Кістка од його кості і кров од крові (М. Коцюбинський);
Геннадій відтворив статую Лаокоона з удавом. Права рука .. здирає гада з шиї; ліва – одриває його від стегна.. А все в цілому явилося перед очі батька уже не сином, – плоть від плоті, – а пластичним образом скам'янілої молодості і трагічно скованої сили (І. Волошин);
Десь там на березі Вісли назавжди лишився двадцятирічний Аркадій Петренко, сержант-артилерист, рідна дитина, плоть від плоті і кров від крові... (М. Дашкієв);
– Я не хочу проливати кров родича, хай навіть це кров від крові твоєї (О. Авраменко, В. Авраменко);
Кістки́ переломи́ти див. перело́млювати;
(17) Кістки́ траво́ю поросту́ть чиї – мине багато часу після смерті.
[Кармелюк:] Не чекайте ж, люди, добра од них [панів], бо й кістки ваші травою поростуть, а ви його не діждетесь (С. Васильченко);
Кістьми́ (костьми́, кістка́ми) ляга́ти / лягти́ (полягти́) див. ляга́ти;
(18) Коза́цька кі́стка – про того, хто відзначається силою, міцною статурою, характерними для козаків.
– Гляди лишень не охватися..! – Шевченки усі міцні! Козацька, брате, кістка... (Василь Шевчук);
Куди́ [і] во́рон [і] кісто́к (ко́сті, рідко косте́й) не зано́сить / не занесе́ див. во́рон¹;
Ла́нтух (мішо́к) із кістка́ми (з маслака́ми) див. ла́нтух;
Моро́з (хо́лод) пробира́ється / пробра́вся до ті́ла (до [са́мих] кісто́к, за пле́чі і т. ін.) див. моро́з;
(19) На кі́стку (кість), зі сл. змерзнути, замерзнути і т. ін. – дуже сильно.
– Бувало, збудишся ранком, заговориш до товариша, він лежить, мов довбня. Замерз на кість (Юліан Опільський);
(20) На (по) кістка́х чиїх – ціною життя або великих жертв.
Ти московський цар, а я український гетьман. Ти будуєш нову царську державу на кістках сотні поневолених народів, я рішивсь будувати свою, незалежну від деспотії твоєї (Б. Лепкий);
Але я певен .. Що щастя всіх – по ваших аж кістках – На землю ступить вільною ногою (М. Рильський);
О́чі пропіка́ють [на́скрізь (до кісто́к)] див. о́ко¹;
Перемива́ти (ми́ти, переме́лювати, перетира́ти і т. ін.) / переми́ти (перемоло́ти, перете́рти і т. ін.) [усі́] кісточки́ (кістки́) див. перемива́ти;
Перемо́кнути до кісто́к (до ни́тки, на хлющ і т. ін.) див. перемока́ти;
Полама́ти (переломи́ти) / лама́ти ре́бра (кістки́) див. полама́ти;
Пробира́ти / пробра́ти [аж] до кісто́к див. пробира́ти;
Промо́клий до кісто́к (кісточо́к, ни́тки, ни́точки) див. промо́клий;
Прони́зувати до кісто́к див. прони́зувати;
Розмина́ти / розім'я́ти ко́сті (кістки́, кісточки́) див. розмина́ти;
(21) [Самі́ (ті́льки)] кістки́ та шкі́ра (шку́ра) – дуже, надто худий.
– Не здужають [підпанки]! Сухі, як хорти: самі кістки та шкура (З. Тулуб);
З тим Павлом їй ще буде клопоту. Геть занехаяв себе, кістки самі та шкіра (Ю. Бедзик);
(22) Своя́ кі́стка – кровно рідний; рідня.
Надивовижу всім дворовим, винесла та течія і панську горничну Катрю з двору на волю!.. Сказано: своя кістка (Панас Мирний);
Ста́ти / стоя́ти [кі́сткою (як кі́стка, рідко го́стрим ноже́м)] попере́к (рідко впо́перек) го́рла (у го́рлі) див. стоя́ти;
Укрива́ти / укри́ти кістка́ми шлях див. укрива́ти;
Хо́лод пробира́є (пройма́є) / пробра́в (пройня́в) [аж] [до кісто́к] див. хо́лод;
(23) Чужа́ кі́стка – кровно нерідний.
Ой прийшла я та до брата, а брат мені рад, рад, А невістка – чужа кістка, а я відти назад (з коломийки);
Катерина не та свекруха, котрій невістка – чужа кістка (С. Чорнобривець);
(24) Чо́рна кі́стка, іст. – люди недворянського походження.
– На конюшню, хлопське бидло, батогами запороть! Не давать ні пить, ні їсти, на соломі хай згниє! Буде знати чорна кістка, де його, а де моє! (В. Сосюра);
– Вона у мене знатиме. До дна Хай вип'є чашу помсти і терпіння. І рід її – уся та чорна мразь, Та дика, непокірна чорна кістка... (І. Багряний);
– Громада тутошня для мене надто пишна і благородна. Я з козаків, як кажуть, чорна кістка... (Василь Шевчук);
Шука́ти кі́стки в молоці́ див. шука́ти;
(25) Щоб (бода́й, хай і т. ін.) йому́ (тобі́, їй і т. ін.) кі́стка в го́рло (попере́к го́рла ста́ла), лайл. – уживається для вираження великого незадоволення з приводу чиєї-небудь поведінки або чиїхось дій.
На порозі темної комори появилася баба: – Чого ти ревеш, бодай тобі кістка в горло?! (О. Довженко);
Бурмака .. став тьопати юшку, шпетив тепер і того, хто годував: – Щоб тобі кістка поперек горла стала! (П. Загребельний);
Язи́к без кісто́к див. язи́к;
Як (мов, ні́би і т. ін.) ви́точений [із слоно́вої ко́сті (кі́стки)] див. ви́точений¹;
Як соба́ка за обгри́зену кі́стку див. соба́ка;
Як соро́ка в (на) го́лу кі́стку див. соро́ка.
Словник української мови (СУМ-20)