кістка

КІ́СТКА, и, ж.

1. анат. Окремий складник кістяка хребетних тварин і людини, що складається з клітин, мінералізованої основної речовини і колагенових пучків; основний елемент опорно-рухового апарату.

Знову йому верзеться .. висунулось дві тіні – страшні, бліді, з переламаними кістками (Панас Мирний);

Посеред тих звалищ величної природи виднілися медведячі стежки, протоптані від давніх-давен, .. густо засіяні вибіленими кістками баранів, оленів (І. Франко);

Степанові Никифоровичу пече тіло, ниє кістка і від напруження судомить руку (Б. Антоненко-Давидович);

Здавалося, що болить у нього кожна кістка, дрижить кожен нерв (Л. Дмитерко);

Велика рибина світить білими кістками, з яких обсмоктано м'ясо (Є. Гуцало);

* У порівн. На візку сидів хлопець .. з закарлюченими руками, без пальців, сухий, як кістка (І. Нечуй-Левицький).

2. тільки мн. Останки, тіло померлого; прах.

Усяке багатство, усяка слава – усе воно суєта суєт: і шабля, й булава з бунчуком, і горностайова [горностаєва] кирея поляжуть колись поруч із мертвими кістками (П. Куліш);

Щоб знав старий Коломійченко, робітник залізничний, які в нього сини! Щоб і на тім світі гордо кістки його лежали... (Остап Вишня);

Вже з автомата не строчить чужим, безжалісним рукам... Мов чую я, як у гаю з крові й кісток росте трава... (В. Сосюра);

Пухова подушка під головою нагадувала Маринці про давноминуле .. загравання з Йосипом, якого вже десь і кістки зотліли (А. Іщук);

Тільки пилюга над колишніми імперіями, тільки каркання зловісних птахів над шляхами кривавих завойовників, зотлілі кістки грізних диктаторів (О. Бердник).

3. збірн. Ікла, бивні деяких тварин (слона, моржа і т. ін.), що використовують для різних виробів.

У відділі музею зберігаються експонати, інкрустовані кісткою моржа, коралами, бірюзою (із журн.).

4. біол. Те саме, що кі́сточка 6.

Сливова кістка.

Змочи́ти до ни́тки (кісто́к) див. змо́чувати;

Промочи́ти до ни́тки (до кісто́к, до соро́чки, до ті́ла, до рубця́, до ру́бчика) див. промо́чувати;

Розпа́рювати / розпа́рити кістки́ див. розпа́рювати;

Слоно́ва кість (кі́стка) див. кість;

Слоно́вої ко́сті (кі́стки) див. кість.

△ (1) Вели́ка голі́нко́ва (гомі́лко́ва) кі́стка, анат. – більша з двох кісток голінки (гомілки).

Велика гомілкова кістка є найбільшою трубчастою кісткою організму (з наук.-попул. літ.);

(2) Клу́бова кі́стка, анат. – верхня найбільша частина тазової кістки.

Таз у дітей відзначається тим, що кожна безіменна кістка складається у них із трьох самостійних частин, які прилягають одна до одної, – клубової кістки, сідничної і лобкової (з навч. літ.);

(3) Лобко́ва кі́стка, анат. – одна з трьох частин тазової кістки.

Лобкова кістка складається з тіла і двох гілок – верхньої і нижньої (з наук.-попул. літ.);

(4) Малогомі́лко́ва кі́стка, анат. – менша бічна кістка гомілки.

Одна з основних функцій малогомілкової кістки – участь у формуванні колінного та голіностопного суглобів (з наук. літ.);

(5) Ма́монтова (ма́мутова) кі́стка – бивень мамонта, з якого виготовляють оздоби та інші предмети.

Санников із Нового Сибіру привіз мамонтову кістку, оброблену у вигляді сокири (з наук.-попул. літ.);

(6) Промене́ва кі́стка, анат. – у наземних хребетних і людини – одна з двох кісток передпліччя; радіальна кістка.

Здуття ліктьової і променевої кістки над променевозап'ястковим суглобом (рахітичні браслети) також є основною ознакою рахіту (з наук. літ.);

(7) Путова́ кі́стка, анат. – кістка суглоба над копитом кінської ноги.

Кожен палець має три фаланги: перша – путова кістка, друга – вінцева кістка і третя – копитцева кістка (з навч. літ.);

(8) Сідни́чна кі́стка, анат. – частина тазової кістки.

Анатомічно сіднична кістка розміщена в задньому й нижньому відділах вертлюжної западини (з наук. літ.);

(9) Та́зова кі́стка, анат. – парна плоска кістка, утворена при зростанні клубової, сідничної та лобкової кісток.

Анатомічна будова таза людини нагадує велику чашу, утворену двома тазовими кістками, куприком і крижами (з наук. літ.);

(10) Тара́нна кі́стка, анат. – надп'яткова кістка стопи.

У таранній кістці розрізняють тіло, шийку та головку (з наук. літ.);

(11) Чуко́тська рі́зьблена кі́стка – один із видів народного мистецтва, поширений у чукчів та ескімосів на північно-східному узбережжі Чукотського півострова.

У 1930-ті роки промисел чукотської різьбленої кістки поступово зосереджується в Уелені, Наукані та Дежньові (з наук.-попул. літ.);

(12) Цукро́ва кі́стка, анат. – кістка з губчастою будовою тканини.

Ні в якому разі не давайте тварині цукрових кісток, які можуть травмувати стравохід і шлунок (з газ.).

◇ (13) Аж кістки́ торохтя́ть:

а) (зі сл. худий) надто, дуже.

– Худюща [невістка], аж кістки торохтять, – журилася мати (М. Стельмах);

б) дуже швидко.

– Чеше, втікаючи, аж кістки торохтять (О. Гончар);

(14) Аж кістки́ (ко́сті) тріща́ть (луща́ть) / затріща́ли (залуща́ли), зі сл. стискати, обіймати і т. ін.:

а) дуже сильно, міцно.

Вони обіймали Анрі-Жака аж кістки йому лущали (Ю. Яновський);

Худий, злий Брун стиснув пальці аж кістки затріщали (А. Хижняк);

б) надзвичайно завзято.

Боролися [опришки], що аж кості тріщали (Г. Хоткевич);

Добува́ти (здобува́ти) / добу́ти (здобу́ти) кро́в'ю [та кістка́ми] див. добува́ти;

(15) До мі́зку (мо́зку) кісто́к – найвищою мірою (про людину).

Сам до мізку кісток гуманіст, культурна людина, він ніяк не міг зрозуміти, як це так можна захоронити в собі в ХХ столітті атавістичну звірячу психологію (Д. Бузько);

До [са́мих] кісто́к промока́ти (промерза́ти, пройма́ти і т. ін.) див. промока́ти¹;

Засіва́ти / засі́яти зе́млю кістка́ми див. засіва́ти;

Зме́рзнути (зме́рзти) на кі́стку (на кість) див. змерза́ти;

[І] кі́стки живо́ї (ці́лої) не оста́вити див. оставля́ти;

І кісто́к [свої́х] не позбира́ти див. позбира́ти;

(16) Кі́стка (кість) від кі́стки (ко́сті) [кров від кро́ві] <�Плоть від пло́ті [кров від кро́ві]> <�Кров від кро́ві> чиєї, кого:

а) який від народження, за походженням і т. ін. належить до певного стану, суспільної групи і т. ін.

Олексій.., молодий козак, кість від кості козацького племені, лежав на вершині кургану в замаскованому кулеметному окопі (Л. Первомайський);

– Найперше, я – син кріпака, внук гайдамаки. Як кажуть, плоть від плоті і кров від крові свого народу, бідних, простих людей (Василь Шевчук);

Багряний писав: українському народові потрібні організатори, стратеги й залізної волі проводирі. Кров від крові, кість від кості його сини, до гроба вірні і безоглядно віддані (О. Шугай);

Мораль цієї давньої історії така, що армія – плоть від плоті народу (О. Авраменко, В. Авраменко);

б) чия-небудь рідна дитина.

І промовив Адам: “Оце тепер вона кість від костей моїх, і тіло від тіла мого” (Біблія. Пер. І. Огієнка);

Синова лайка горіла у ньому, наче він на живому випік її .. І хто? Кістка од його кості і кров од крові (М. Коцюбинський);

Геннадій відтворив статую Лаокоона з удавом. Права рука .. здирає гада з шиї; ліва – одриває його від стегна.. А все в цілому явилося перед очі батька уже не сином, – плоть від плоті, – а пластичним образом скам'янілої молодості і трагічно скованої сили (І. Волошин);

Десь там на березі Вісли назавжди лишився двадцятирічний Аркадій Петренко, сержант-артилерист, рідна дитина, плоть від плоті і кров від крові... (М. Дашкієв);

– Я не хочу проливати кров родича, хай навіть це кров від крові твоєї (О. Авраменко, В. Авраменко);

Кістки́ переломи́ти див. перело́млювати;

(17) Кістки́ траво́ю поросту́ть чиї – мине багато часу після смерті.

[Кармелюк:] Не чекайте ж, люди, добра од них [панів], бо й кістки ваші травою поростуть, а ви його не діждетесь (С. Васильченко);

Кістьми́ (костьми́, кістка́ми) ляга́ти / лягти́ (полягти́) див. ляга́ти;

(18) Коза́цька кі́стка – про того, хто відзначається силою, міцною статурою, характерними для козаків.

– Гляди лишень не охватися..! – Шевченки усі міцні! Козацька, брате, кістка... (Василь Шевчук);

Куди́ [і] во́рон [і] кісто́к (ко́сті, рідко косте́й) не зано́сить / не занесе́ див. во́рон¹;

Ла́нтух (мішо́к) із кістка́ми (з маслака́ми) див. ла́нтух;

Моро́з (хо́лод) пробира́ється / пробра́вся до ті́ла (до [са́мих] кісто́к, за пле́чі і т. ін.) див. моро́з;

(19) На кі́стку (кість), зі сл. змерзнути, замерзнути і т. ін. – дуже сильно.

– Бувало, збудишся ранком, заговориш до товариша, він лежить, мов довбня. Замерз на кість (Юліан Опільський);

(20) На (по) кістка́х чиїх – ціною життя або великих жертв.

Ти московський цар, а я український гетьман. Ти будуєш нову царську державу на кістках сотні поневолених народів, я рішивсь будувати свою, незалежну від деспотії твоєї (Б. Лепкий);

Але я певен .. Що щастя всіх – по ваших аж кістках – На землю ступить вільною ногою (М. Рильський);

О́чі пропіка́ють [на́скрізь (до кісто́к)] див. о́ко¹;

Перемива́ти (ми́ти, переме́лювати, перетира́ти і т. ін.) / переми́ти (перемоло́ти, перете́рти і т. ін.) [усі́] кісточки́ (кістки́) див. перемива́ти;

Перемо́кнути до кісто́к (до ни́тки, на хлющ і т. ін.) див. перемока́ти;

Полама́ти (переломи́ти) / лама́ти ре́бра (кістки́) див. полама́ти;

Пробира́ти / пробра́ти [аж] до кісто́к див. пробира́ти;

Промо́клий до кісто́к (кісточо́к, ни́тки, ни́точки) див. промо́клий;

Прони́зувати до кісто́к див. прони́зувати;

Розмина́ти / розім'я́ти ко́сті (кістки́, кісточки́) див. розмина́ти;

(21) [Самі́ (ті́льки)] кістки́ та шкі́ра (шку́ра) – дуже, надто худий.

– Не здужають [підпанки]! Сухі, як хорти: самі кістки та шкура (З. Тулуб);

З тим Павлом їй ще буде клопоту. Геть занехаяв себе, кістки самі та шкіра (Ю. Бедзик);

(22) Своя́ кі́стка – кровно рідний; рідня.

Надивовижу всім дворовим, винесла та течія і панську горничну Катрю з двору на волю!.. Сказано: своя кістка (Панас Мирний);

Ста́ти / стоя́ти [кі́сткою (як кі́стка, рідко го́стрим ноже́м)] попере́к (рідко впо́перек) го́рла (у го́рлі) див. стоя́ти;

Укрива́ти / укри́ти кістка́ми шлях див. укрива́ти;

Хо́лод пробира́є (пройма́є) / пробра́в (пройня́в) [аж] [до кісто́к] див. хо́лод;

(23) Чужа́ кі́стка – кровно нерідний.

Ой прийшла я та до брата, а брат мені рад, рад, А невістка – чужа кістка, а я відти назад (з коломийки);

Катерина не та свекруха, котрій невістка – чужа кістка (С. Чорнобривець);

(24) Чо́рна кі́стка, іст. – люди недворянського походження.

– На конюшню, хлопське бидло, батогами запороть! Не давать ні пить, ні їсти, на соломі хай згниє! Буде знати чорна кістка, де його, а де моє! (В. Сосюра);

– Вона у мене знатиме. До дна Хай вип'є чашу помсти і терпіння. І рід її – уся та чорна мразь, Та дика, непокірна чорна кістка... (І. Багряний);

– Громада тутошня для мене надто пишна і благородна. Я з козаків, як кажуть, чорна кістка... (Василь Шевчук);

Шука́ти кі́стки в молоці́ див. шука́ти;

(25) Щоб (бода́й, хай і т. ін.) йому́ (тобі́, їй і т. ін.) кі́стка в го́рло (попере́к го́рла ста́ла), лайл. – уживається для вираження великого незадоволення з приводу чиєї-небудь поведінки або чиїхось дій.

На порозі темної комори появилася баба: – Чого ти ревеш, бодай тобі кістка в горло?! (О. Довженко);

Бурмака .. став тьопати юшку, шпетив тепер і того, хто годував: – Щоб тобі кістка поперек горла стала! (П. Загребельний);

Язи́к без кісто́к див. язи́к;

Як (мов, ні́би і т. ін.) ви́точений [із слоно́вої ко́сті (кі́стки)] див. ви́точений¹;

Як соба́ка за обгри́зену кі́стку див. соба́ка;

Як соро́ка в (на) го́лу кі́стку див. соро́ка.