1. Словник української мови у 20 томах

кістковий

КІСТКОВИ́Й, а́, е́.

Прикм. до кі́стка 1.

Плавом пливли у Євпаторію хворі, особливо тяжко хворі на кістковий туберкульоз (Ю. Збанацький);

За будовою скелета всіх риб поділяють на хрящових і кісткових (з навч. літ.);

// Який добувають, виготовляють із кісток.

Під час реставрації картин досвідчені спеціалісти використовують кістковий клей (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кістковий — кісткови́й прикметник Орфографічний словник української мови
  2. кістковий — [к'істковий] м. (на) -вому/-коув'ім, мн. -коув'і Орфоепічний словник української мови
  3. кістковий — -а, -е. Прикм. до кістка 1). || Якого добувають, виготовляють із кісток. Кісткова мозоля — регенераторне тканинне утворення, що забезпечує зростання кісткових фрагментів при порушенні цілісності кістки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. кістковий — КІСТКОВИ́Й, а́, е́. Прикм. до кі́стка 1. Плавом пливли у Євпаторію хворі, особливо тяжко хворі на кістковий туберкульоз (Збан., Сеспель, 1961, 8); Довгий час великі труднощі для хірургів становило закриття кісткових дефектів черепа (Наука.. Словник української мови в 11 томах