кістковий
КІСТКОВИ́Й, а́, е́. Прикм. до кі́стка 1.
Плавом пливли у Євпаторію хворі, особливо тяжко хворі на кістковий туберкульоз (Збан., Сеспель, 1961, 8);
Довгий час великі труднощі для хірургів становило закриття кісткових дефектів черепа (Наука.., 2, 1959, 31);
// Який добувають, виготовляють із кісток.
З різних сортів кісткового борошна кращим вважається очищене, обезклеєне й тонко розмелене (Свинар., 1956, 165);
Кістковий клей.
∆ Кісткове́ вугі́лля див. вугі́лля;
Кісткови́й мо́зок — тканина, якою заповнені порожнини кісток хребетних тварин і людини.
Кістковий мозок.. я’вляє собою особливий вид сполучної тканини, пронизаної кровоносними судинами (Фізіол. ж., VI, 4, 1960, 509).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кістковий — кісткови́й прикметник Орфографічний словник української мови
- кістковий — [к'істковий] м. (на) -вому/-коув'ім, мн. -коув'і Орфоепічний словник української мови
- кістковий — -а, -е. Прикм. до кістка 1). || Якого добувають, виготовляють із кісток. Кісткова мозоля — регенераторне тканинне утворення, що забезпечує зростання кісткових фрагментів при порушенні цілісності кістки. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кістковий — КІСТКОВИ́Й, а́, е́. Прикм. до кі́стка 1. Плавом пливли у Євпаторію хворі, особливо тяжко хворі на кістковий туберкульоз (Ю. Збанацький); За будовою скелета всіх риб поділяють на хрящових і кісткових (з навч. літ. Словник української мови у 20 томах