кістковий
кісткови́й
-а, -е.
Прикм. до кістка 1).
|| Якого добувають, виготовляють із кісток.
Кісткова мозоля — регенераторне тканинне утворення, що забезпечує зростання кісткових фрагментів при порушенні цілісності кістки.
Кісткова пластика — хірургічна операція, яка виконується з метою відновлення цілісності або зміни форми кістки.
Кісткова тканина — тканина тіла скелетних, яка складається з кісткових клітин і міжклітинної речовини.
Кістковий лабіринт — кістковий утвір, що розміщений між внутрішнім слуховим проходом з медіального боку і барабанною порожниною – з латерального.
Кістковий мозок — орган кровотворення і біологічного захисту організму, розміщений у губчастій речовині кісток і в кістковомозкових порожнинах.
Кістковий шов — хірургічне з'єднання кісткових фрагментів при переломі, остеотомії.
Значення в інших словниках
- кістковий — кісткови́й прикметник Орфографічний словник української мови
- кістковий — [к'істковий] м. (на) -вому/-коув'ім, мн. -коув'і Орфоепічний словник української мови
- кістковий — КІСТКОВИ́Й, а́, е́. Прикм. до кі́стка 1. Плавом пливли у Євпаторію хворі, особливо тяжко хворі на кістковий туберкульоз (Ю. Збанацький); За будовою скелета всіх риб поділяють на хрящових і кісткових (з навч. літ. Словник української мови у 20 томах
- кістковий — КІСТКОВИ́Й, а́, е́. Прикм. до кі́стка 1. Плавом пливли у Євпаторію хворі, особливо тяжко хворі на кістковий туберкульоз (Збан., Сеспель, 1961, 8); Довгий час великі труднощі для хірургів становило закриття кісткових дефектів черепа (Наука.. Словник української мови в 11 томах