кітчевий

КІ́ТЧЕВИЙ, КІ́ЧЕВИЙ, а, е.

Прикм. до кітч, кіч.

Поль Дюваль у 1870-х, переїхавши з провінційного Фекана до Парижа, майже відразу став кітчевою й одіозною особою (з публіц. літ.);

Уособленням кітчевого поєднання давнього й не такого далекого минулого є центральна площа міста, відремонтована кілька років тому (з газ.).

Значення в інших словниках

1. кітчевий — кі́тчевий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. кітчевий — -а, -е. Стос. до кітчу; що є кітчем. Кітчева музика.  Великий тлумачний словник сучасної мови