лабрадор
ЛАБРАДО́Р¹, у, ч.
Мінерал із групи польових шпатів темно-сірого кольору з синьо-зеленим або червонуватим відтінками; використовують у будівництві.
Побачив [Молокан] красу й велич склепіння з тесаного зеленувато-чорного лабрадору, з величезними фігурами, барельєфами (Іван Ле);
Назву лабрадор мінерал отримав від назви півострова Лабрадор у Північній Америці, де був виявлений у 1770 р. (з наук.-попул. літ.).
ЛАБРАДО́Р², а, ч.
Порода великих службових собак (різновид ньюфаунленда); собака цієї породи.
У друга мого в Каліфорнії лабрадор, так що я в курсі собачих новин (Л. Костенко);
Предками лабрадора вважаються собаки північноамериканських індіанців (з наук.-попул. літ.);
Лабрадор, який упав за борт яхти, проплив у штормовому морі 16 км (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)