лабіалізація
ЛАБІАЛІЗА́ЦІЯ, ї, ж., лінгв.
Заокруглення випнутих уперед губ (під час вимови деяких звуків);
// Особливе забарвлення звуків мови внаслідок заокруглення випнутих уперед губ.
Лабіалізація голосних переднього ряду в німецькій мові (ц,
ь), невідома іншим германським мовам, сталася під впливом давньобулгарської, бо ці огублені голосні є характерними для усіх тюркських мов (з наук. літ.);
Ч. Фергюсон на матеріалі шести мов виявив основні формальні ознаки, властиві мовленню дорослих під час звернення до дітей (це в основному обмежений набір фонетичних моделей, спрощений синтаксис, широке вживання редуплікацій і зменшувальних суфіксів, загальна лабіалізація) (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)