лавочка
ЛА́ВОЧКА¹, и, ж.
Зменш. до ла́ва¹.
За столом вже молодая Сіла на посад. На лавочках всі дружечки Посідали вряд (Леся Українка);
В саду під розквітлою яблунею гарненька зелена лавочка з спинкою (І. Рябокляч);
На львівських вуличках є багато різноманітних лавочок – круглі та прямокутні, довгі та короткі, найпростіші та стилізовані (із журн.).
ЛА́ВОЧКА², и, ж., розм.
Зменш. до ла́вка².
[Конон:] Я відкрив би лавочку, як Тіпка, та й сидів би собі та крамарював би (М. Кропивницький);
Сидиш в чотирьох стінах цілісінький день, як в лавочці (М. Івченко);
Раз на місяць всі, хто мав гроші й не мав заборони від слідчого користатися ними, діставали лавочку. В числі купованих речей були й сірники, по кілька коробочок... (І. Багряний).
Словник української мови (СУМ-20)