лавочка
ЛА́ВОЧКА¹, и, ж.
Зменш. до ла́ва¹.
За столом вже молодая Сіла на посад. На лавочках всі дружечки Посідали вряд (Леся Українка);
В саду під розквітлою яблунею гарненька зелена лавочка з спинкою (І. Рябокляч);
На львівських вуличках є багато різноманітних лавочок – круглі та прямокутні, довгі та короткі, найпростіші та стилізовані (із журн.).
ЛА́ВОЧКА², и, ж., розм.
Зменш. до ла́вка².
[Конон:] Я відкрив би лавочку, як Тіпка, та й сидів би собі та крамарював би (М. Кропивницький);
Сидиш в чотирьох стінах цілісінький день, як в лавочці (М. Івченко);
Раз на місяць всі, хто мав гроші й не мав заборони від слідчого користатися ними, діставали лавочку. В числі купованих речей були й сірники, по кілька коробочок... (І. Багряний).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- лавочка — ла́вочка 1 іменник жіночого роду ослін ла́вочка 2 іменник жіночого роду крамниця діал. Орфографічний словник української мови
- лавочка — див. лава Словник синонімів Вусика
- лавочка — I -и, ж. Зменш.-пестл. до лава I. II -и, ж., діал. Зменш. до лавка II. Великий тлумачний словник сучасної мови
- лавочка — ЛА́ВОЧКА¹, и, ж. Зменш.-пестл. до ла́ва¹. За столом вже молодая Сіла на посад. На лавочках всі дружечки Посідали вряд (Л. Укр., І, 1951, 323); В саду під розквітлою яблунею гарненька зелена лавочка з спинкою (Ряб., Жайворонки, 1957, 6). ЛА́ВОЧКА², и... Словник української мови в 11 томах
- лавочка — Лавочка, -ки ж. 1) ум. отъ лава. 2) Дощечка, по которой вползаютъ въ улей пчелы. Словник української мови Грінченка