лавр

ЛАВР, а, ч.

1. Вічнозелене дерево або кущ родини лаврових, висушене листя якого вживають як приправу до страви.

Орішник широко повис; Черешні з лаврами сплелися; Сяга до неба кипарис (Я. Щоголів);

У природі лавр – це досить велике дерево, в домашніх умовах він більш компактний і виростає до 1,5-2 метрів у висоту (з наук.-попул. літ.);

// Висушене листя такого дерева.

Ярина .. принесла .. казанок, у якому булькотіла юшка, миску з сочивом. У світлиці запахло лавром, .. перцем (С. Скляренко).

2. перев. мн. Вінок, гілка цього дерева як символ нагороди, перемоги.

– Поети, мов діти, їм милі тріумфи, і лаври, і квіти, І вабить їм очі великая слава (Леся Українка);

Як будеш великий, щоб силу ти мав, щоб радість життя тобі дало, щоби перемоги покрив тоді лавр твоє чоло (Б.-І. Антонич);

Зустрічайте його [А. Бучму] ви литаврами. Він сьогодні закиданий квітами, він сьогодні увінчаний лаврами (П. Тичина);

// тільки мн., перен. Про успіх, славу, визнання.

Не заздрю лаврам писак І прилизаним трубадурам (В. Еллан-Блакитний);

Ще більше хотіла б Софія і взагалі не бути ніде похованою, якось обминути їхні ідіотські склепи і поносити лаври святої ще за життя (О. Гончар);

Усі лаври дісталися хімікам, які винайшли чудесну речовину гідропластрол (М. Білкун).

◇ Добува́ти (здобува́ти) / добу́ти (здобу́ти) [собі́] ла́врів (ла́ври) див. добува́ти;

(1) Ла́ври Геростра́та <�Геростра́тові ла́ври>, книжн. – слава, пов'язана із злочином; ганебна, сумна слава.

Герою повісті не дають спокою лаври Герострата: знищити створене кимось і цим увіковічнити своє ім'я (з наук. літ.);

(2) Ла́ври не даю́ть спа́ти (спо́ко́ю, поко́ю і т. ін.) кому і без дод., жарт.:

а) хтось дуже пишається своєю славою, досягнутими успіхами.

В навчанні виявляв великі успіхи і радів, коли його хвалили. Зі шкільної парти лаври не давали спати (із журн.);

б) хтось наполегливо трудиться, не заспокоюється на досягнутому, весь час у роботі, прагне до чогось.

Лаври не давали спати, хотілось досягти більшого (з газ.);

// чого. хтось захоплюється чим-небудь, перебуває під впливом чого-небудь.

Маруся каже: “Раніш досить порядні вірші писав. А тепер лаври імажинізму не дають покою... Пороть треба” (М. Хвильовий);

в) чиї, чого хтось заздрить чужим успіхам, чиїйсь славі.

Писав він [князь] і на старості літ значно краще, ніж Валуєв, якому не давали спокою лаври романіста (В. Канівець);

Тобі не дають спокою лаври британського полковника Лоуренса і нашого Хабіба? (П. Загребельний);

Корабелам і судновласникам не дають спокою лаври “Шин Айтоку-Мару” (із журн.).