лавр

СЛА́ВА (загальне визнання кого-, чого-небудь як знаменитого, авторитетного і т. ін.), ІМ'Я́ з означ.; ЗНАМЕНИ́ТІСТЬ, СЛАВНОЗВІ́СНІСТЬ, ПРОСЛА́ВА (широка, особлива популярність); ЛА́ВРИ мн. (як символ слави); БЕЗСМЕ́РТЯ уроч. (вічне існування в пам'яті людей як знак загального визнання кого-, чого-небудь); ЛУНА́ розм. (відзвук слави); ХВАЛА́, ПОХВАЛА́ заст., ОСА́ННА заст. (кому, чому — уславлення кого-, чого-небудь). Багатьом з них (бійців) ніколи вже не повернутись до рідної хати.. Пронесуть вони славу Вітчизни своєї по багатьох містах і поляжуть навіки (О. Довженко); Запорука його (А. Бучми) славнозвісності — у народності (П. Тичина); Про козака Мамая не одну вже сотню літ ішли слава й прослава (О. Ільченко); Вам (борцям) спліта побідні лаври Наша збурена доба, Бо то ви у ній створили Громадянина з раба (М. Чернявський); Я син землі, що родить хліб і мрію. Вона безсмертя кожному дала — Поету, космонавту, гречкосію (Д. Павличко); Робила як могла, щоб таки добра луна дійшла до того, кого мені треба (Ганна Барвінок); Моя книжка — осанна вічному, творчому життю (Уляна Кравченко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

Лавр — Лавр іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
лавр — -а, ч. 1》 Південне вічнозелене дерево або кущ, висушене листя якого вживають як приправу до страви. || Висушене листя такого дерева. 2》 перев. мн. Вінок, гілка цього дерева як символ нагороди, перемоги. || тільки мн., перен. Про успіх, славу, визнання. Пожинати лаври. Спочивати на лаврах. Великий тлумачний словник сучасної мови
лавр — (росл.) бобковець Словник чужослів Павло Штепа
Лавр — див. Лавро. Власні імена людей. Словник-довідник
лавр — ЛАВР, а, ч. 1. Вічнозелене дерево або кущ родини лаврових, висушене листя якого вживають як приправу до страви. Орішник широко повис; Черешні з лаврами сплелися; Сяга до неба кипарис (Я. Словник української мови у 20 томах
лавр — лавр: ◊ ла́вр перше́нства → першенство Лексикон львівський: поважно і на жарт
лавр — (лат. laurus) рід рослин родини лаврових. Вічнозелені дерева й кущі. Дико росте переважно в Середземномор’ї і на Канарських островах. В СРСР здичавіло росте в Зх. Закавказзі Л. благородний. Культивують як ефіроолійну, пряну й декоративну рослину. Словник іншомовних слів Мельничука
лавр — Вічнозелене дерево родини лаврових; вирощують як декоративну і кімнатну рослину в Пд. і Зх. Європі; листя містять ефірну олію; л. використовують як приправу, плоди мають лікувальне значення; лавровий вінок — символ доблесті та слави. Універсальний словник-енциклопедія
лавр — Лавр, -ра; ла́ври, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
лавр — ЛАВР, а, ч. 1. (Laurus). Південне вічнозелене дерево або кущ, висушене листя якого вживають як приправу до страви. Орішник широко повис; Черешні з лаврами сплелися; Сяга до неба кипарис (Щог., Поезії, 1958, 233); // Висушене листя такого дерева. Ярина.. Словник української мови в 11 томах
лавр — (лат., грец. — золотистий) 1. Дерево з вічнозеленим листям, що проростає в країнах Середземномор'я, Криму, Закавказзі. В античні часи вінки з Л. були символом перемоги, ними вшанували видатних діячів мистецтва. 2. Орнаментальний мотив із стилізованих зображень лаврових листів. Архітектура і монументальне мистецтво
лавр — Лавр, -ра м. Лавръ, Laurus nobilis (дерево). Желех. Словник української мови Грінченка