лавр
ЛАВР, а, ч.
1. (Laurus). Південне вічнозелене дерево або кущ, висушене листя якого вживають як приправу до страви.
Орішник широко повис; Черешні з лаврами сплелися; Сяга до неба кипарис (Щог., Поезії, 1958, 233);
// Висушене листя такого дерева.
Ярина.. принесла.. казанок, у якому булькотіла юшка, миску з сочивом. У світлиці запахло лавром, .. перцем (Скл., Святослав, 1959, 31).
2. перев. мн. Вінок, гілка цього дерева як символ нагороди, перемоги.
— Поети, мов діти, їм милі тріумфи, і лаври, і квіти, І вабить їм очі великая слава (Л. Укр., І, 1951, 111);
Зустрічайте його [А. Бучму] ви литаврами. Він сьогодні закиданий квітами, він сьогодні увінчаний лаврами (Тич., II, 1957, 37);
// тільки мн., перен. Про успіх, славу, визнання.
Не заздрю лаврам писак І прилизаним трубадурам (Еллан, І, 1958, 169);
Ще більше хотіла б Софія і взагалі не бути ніде похованою, якось обминути їхні ідіотські склепи і поносити лаври святої ще за життя (Гончар, Таврія, 1952, 132).
◊ Добува́ти (добу́ти, здобува́ти, здобу́ти і т. ін.) ла́врів (ла́ври) — досягати успіху, визнання і т. ін.
— Я буду давати концерти на фортепіані.. Добудемо собі лаврів (Н.-Лев., IV, 1956, 185);
При недавніх виборах.. він.. здобув собі нові лаври (Фр., III, 1950, 248);
Ла́ври Геростра́та — ганебна, сумна слава;
Ла́ври чиї не даю́ть спа́ти кому — хтось заздрить чиїм-небудь успіхам;
Пожина́ти ла́ври — користуватися наслідками чого-небудь.
Хай книжка лежить собі, а ми, братко, давай пожинати лаври (Вас., І, 1959, 347);
Спочива́ти (спочи́ти) на ла́врах — заспокоюватися на досягнутому.
Драма художника Сагайдака виникає тому, що художник непомітно для себе, спочивши на лаврах минулих звершень, загруз у самозакоханості (Літ. газ., 11.III 1959, 3).
Значення в інших словниках
- Лавр — Лавр іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- лавр — -а, ч. 1》 Південне вічнозелене дерево або кущ, висушене листя якого вживають як приправу до страви. || Висушене листя такого дерева. 2》 перев. мн. Вінок, гілка цього дерева як символ нагороди, перемоги. || тільки мн., перен. Про успіх, славу, визнання. Пожинати лаври. Спочивати на лаврах. Великий тлумачний словник сучасної мови
- лавр — (росл.) бобковець Словник чужослів Павло Штепа
- Лавр — див. Лавро. Власні імена людей. Словник-довідник
- лавр — ЛАВР, а, ч. 1. Вічнозелене дерево або кущ родини лаврових, висушене листя якого вживають як приправу до страви. Орішник широко повис; Черешні з лаврами сплелися; Сяга до неба кипарис (Я. Словник української мови у 20 томах
- лавр — лавр: ◊ ла́вр перше́нства → першенство Лексикон львівський: поважно і на жарт
- лавр — (лат. laurus) рід рослин родини лаврових. Вічнозелені дерева й кущі. Дико росте переважно в Середземномор’ї і на Канарських островах. В СРСР здичавіло росте в Зх. Закавказзі Л. благородний. Культивують як ефіроолійну, пряну й декоративну рослину. Словник іншомовних слів Мельничука
- лавр — Вічнозелене дерево родини лаврових; вирощують як декоративну і кімнатну рослину в Пд. і Зх. Європі; листя містять ефірну олію; л. використовують як приправу, плоди мають лікувальне значення; лавровий вінок — символ доблесті та слави. Універсальний словник-енциклопедія
- лавр — СЛА́ВА (загальне визнання кого-, чого-небудь як знаменитого, авторитетного і т. ін.), ІМ'Я́ з означ.; ЗНАМЕНИ́ТІСТЬ, СЛАВНОЗВІ́СНІСТЬ, ПРОСЛА́ВА (широка, особлива популярність); ЛА́ВРИ мн. (як символ слави); БЕЗСМЕ́РТЯ уроч. Словник синонімів української мови
- лавр — Лавр, -ра; ла́ври, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- лавр — (лат., грец. — золотистий) 1. Дерево з вічнозеленим листям, що проростає в країнах Середземномор'я, Криму, Закавказзі. В античні часи вінки з Л. були символом перемоги, ними вшанували видатних діячів мистецтва. 2. Орнаментальний мотив із стилізованих зображень лаврових листів. Архітектура і монументальне мистецтво
- лавр — Лавр, -ра м. Лавръ, Laurus nobilis (дерево). Желех. Словник української мови Грінченка