1. Словник української мови в 11 томах

лавра

ЛА́ВРА, и, ж. Великий православний чоловічий монастир, підпорядкований у своїй діяльності найвищій церковній владі.

Спочила коло святої Лаври та й пішла собі місця питати (Вовчок, І, 1955, 14);

Моя баба колись за п’ятсот кілометрів до Печорської лаври в Київ пішки ходила (Ле, Право.., 1957, 220).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лавра — ла́вра іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. лавра — див. МАНАСТИР. Словник синонімів Караванського
  3. лавра — -и, ж. Великий православний чоловічий монастир, підпорядкований у своїй діяльності найвищій церковній владі. Києво-Печерська лавра. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. лавра — ЛА́ВРА, и, ж. Великий православний чоловічий монастир, підпорядкований у своїй діяльності найвищій церковній владі. Спочила коло святої Лаври та й пішла собі місця питати (Марко Вовчок); Освіту дітям давало біле духовенство... Словник української мови у 20 томах
  5. лавра — МОНАСТИ́Р (релігійна громада ченців або черниць, що з належними їм землями та капіталами становить церковно-господарську організацію; будівлі й територія цієї громади), ОБИ́ТЕЛЬ, КЛЯ́ШТОР (католицький); ПУ́СТИНЬ заст. Словник синонімів української мови
  6. лавра — Ла́вра, -ри; ла́ври, лавр Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. лавра — (грец. < санскр. — кам'яна будівля) 1. Церква за мурованою огорожею. 2. Великий православний монастир з філіями (скитами), який підпорядковувався безпосередньо патріарху або Синоду. Архітектура і монументальне мистецтво