лавра
ЛА́ВРА, и, ж.
Великий православний чоловічий монастир, підпорядкований у своїй діяльності найвищій церковній владі.
Спочила коло святої Лаври та й пішла собі місця питати (Марко Вовчок);
Освіту дітям давало біле духовенство; в січових же церквах та монастирях – ієромонахи з різних місць та Києво-Печерської лаври (А. Кащенко);
А на білій стіні під богами, аж до мисника, висіло багато гарних картин – Почаївська лавра, Київська лавра, вид Ново-Афонського, Симоно-Кананитського монастиря (О. Довженко);
Моя баба колись за п'ятсот кілометрів до Печерської лаври в Київ пішки ходила (Іван Ле);
По той бік – високий берег, і дзвіниця виблискує золотою банею на горі, а поряд ще золоті бані купчаться – лавра (В. Нестайко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- лавра — ла́вра іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- лавра — див. МАНАСТИР. Словник синонімів Караванського
- лавра — -и, ж. Великий православний чоловічий монастир, підпорядкований у своїй діяльності найвищій церковній владі. Києво-Печерська лавра. Великий тлумачний словник сучасної мови
- лавра — МОНАСТИ́Р (релігійна громада ченців або черниць, що з належними їм землями та капіталами становить церковно-господарську організацію; будівлі й територія цієї громади), ОБИ́ТЕЛЬ, КЛЯ́ШТОР (католицький); ПУ́СТИНЬ заст. Словник синонімів української мови
- лавра — Ла́вра, -ри; ла́ври, лавр Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- лавра — ЛА́ВРА, и, ж. Великий православний чоловічий монастир, підпорядкований у своїй діяльності найвищій церковній владі. Спочила коло святої Лаври та й пішла собі місця питати (Вовчок, І, 1955, 14); Моя баба колись за п’ятсот кілометрів до Печорської лаври в Київ пішки ходила (Ле, Право.., 1957, 220). Словник української мови в 11 томах
- лавра — (грец. < санскр. — кам'яна будівля) 1. Церква за мурованою огорожею. 2. Великий православний монастир з філіями (скитами), який підпорядковувався безпосередньо патріарху або Синоду. Архітектура і монументальне мистецтво