лавра
ЛА́ВРА, и, ж.
Великий православний чоловічий монастир, підпорядкований у своїй діяльності найвищій церковній владі.
Спочила коло святої Лаври та й пішла собі місця питати (Марко Вовчок);
Освіту дітям давало біле духовенство; в січових же церквах та монастирях – ієромонахи з різних місць та Києво-Печерської лаври (А. Кащенко);
А на білій стіні під богами, аж до мисника, висіло багато гарних картин – Почаївська лавра, Київська лавра, вид Ново-Афонського, Симоно-Кананитського монастиря (О. Довженко);
Моя баба колись за п'ятсот кілометрів до Печерської лаври в Київ пішки ходила (Іван Ле);
По той бік – високий берег, і дзвіниця виблискує золотою банею на горі, а поряд ще золоті бані купчаться – лавра (В. Нестайко).
Словник української мови (СУМ-20)