ладан
ЛА́ДАН, у, ч.
1. Ароматична смола, яку добувають із тропічного дерева босвелії; використовують звичайно для кадіння під час виконання релігійних обрядів; фіміам.
Кинулася Настя хату прибрати і сіни упорати, а Наум засвітив свічечку і ладаном покурив (Г. Квітка-Основ'яненко);
Вiн дивився на людей, бачив безлiч захоплених блискучих очей, чув багатоголосий спiв хору, .. йому забивали дух пахощi ладану, смирни (С. Скляренко);
У напівтемній церкві вогко, пахне пліснявиною, ладаном і воском (П. Кочура);
Начухрає [Іван] живиці зварити з воском і ладаном мазь від порізів (Є. Пашковський).
2. перен. Приємність, лагідність, спокій, доброта.
В його виступах завжди буває більше ладану, аніж критичних стріл (Ф. Маківчук).
Словник української мови (СУМ-20)