ладанець
ЛА́ДАНЕЦЬ, нця, ч.
Зменш. до ла́дан.
Купила свічечку, ладанцю, пришила додому та й накадила у хаті (І. Манжура);
* У порівн. Добрий тютюн пани вживають, аж пахне. Наш так смердить, а цей як ладанець (Б. Грінченко).
Словник української мови (СУМ-20)