ладувати
ЛАДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., що, діал.
1. Лагодити (у 2, 3 знач.).
– Отче Ісидор, .. ладуй вечерю, гости їх [хлопців] (І. Франко);
Влада означає: діяти влад, ладувати, тобто гармонізувати суспільні явища на благо кожного учасника громади, вічевої спільності (О. Бердник);
Хай думають, що херувим, відбившись од своєї зграї, блукає по людських стежках і мучить землю під собою; їм невтямки, що кров хижка ладує крила до розбою (П. Мовчан);
Не привітавши богів, не піднісши їм жертви, .. не можна було ні сідати їсти, ні ладувати нову оселю – добра не чекай (Ю. Покальчук);
// Налагоджувати.
Тільки приготуйся до нього, виладуй струни душі, як оце я ладую кобзу, щоб звучали вони цілковитим співзвуччям з квітами (О. Бердник).
2. Вантажити (у 1 знач.).
– Збереш ватагу добрих хлопців, а дівчата пристануть, то й дівчат, і гайда на колію, – ліс ладувати (І. Муратов);
Що маєте, то беріть, ладуйте до воза, і дуєм!... (О. Лисяк).
3. Заряджати (у 1 знач.).
Щасливий, хто має мушкет i набої! Ладує, мiряє, стрiляє,- i знов, i знов, забуваючи за тою пильною роботою про все (Б. Лепкий);
Матвій довбав діри, шахтар ладував їх динамітом і вистрілював (Мирослав Ірчан);
Вони на бігу прищіпали паси, чіпляли до автоматів диски, чіпляли гранати, ладували набійниці (І. Багряний).
Словник української мови (СУМ-20)