лазарет
ЛАЗАРЕ́Т, а, ч.
1. Лікарняне приміщення (звичайно при якому-небудь закладі і т. ін.).
Вранці його однесли до лазарета в монастирі (І. Нечуй-Левицький);
Негайно перенесіть на корабель, в лазарет, – розпорядився він. – Буде жити (М. Трублаїні);
* Образно. У нас дома вічний лазарет – все хтось лежить у ліжку (М. Коцюбинський);
Тоді і ми захворіємо, і Чакалка захворіє. І ніякої від цього не буде користі. Не школа, а лазарет (І. Андрусяк).
2. Невеликий лікувальний заклад при військовій частині.
В руку штиком кольнув якийсь француз. Максим зрадів та зараз у лазарет... (Панас Мирний);
– Це – воєнний лазарет, товаришу лікар? Я весь час буду лежати на справжньому великому ліжку... (Ю. Яновський);
Окiльнюк розповiв, що воювати йому не довелося, бо ходив прислугою в лазаретi, але страху зазнав — лазарет кiлька разiв оточували (Р. Андріяшик);
Олег Цяпа був зубним лікарем і його відразу ж забрали до лазарету, де він пломбував діри самому начальникові штабу (Ю. Андрухович).
Словник української мови (СУМ-20)