лазарет
ЛАЗАРЕ́Т, а, ч.
1. заст. Лікарня (звичайно при якому-небудь закладі і т. ін.).
Вранці його однесли до лазарета в монастирі (Н.-Лев., III, 1956, 396);
Тюремний лазарет [у фашистів] — то пересильний пункт на той світ (Збан., Єдина, 1959, 197);
*Образно. У нас дома вічний лазарет — есе хтось лежить у ліжку (Коцюб., III, 1956, 371).
2. Невеликий лікувальний заклад при військовій частині; невеликий госпіталь.
В руку штиком кольнув якийсь француз. Максим зрадів та зараз у лазарет… (Мирний, І, 1949, 237);
— Це — воєнний лазарет, товаришу лікар? Я весь час буду лежати на справжньому великому ліжку, як червоноармієць? (Ю. Янов., І, 1958, 266).
Словник української мови (СУМ-11)