лазар
ЛА́ЗАР, я, ч., заст. Жебрак.
Хто всякі квітки хлопцям пришиває? — я, Варка Луценкова; хто .. лазарів передражнює? — я! (Мирний, І, 1954, 71).
◊ Співа́ти (заво́дити) ла́заря — скаржитися, прикидатися нещасним, обійденим долею.
— Та що казать — підкупили, він і почав лазаря співати (Вас., III, 1960, 219);
— Ну, завели лазаря, тепер до вечора не замовкнуть [жінки],— мовила Соломія (Добр., Тече річка.., 1961, 298).
Словник української мови (СУМ-11)