лайливець
ЛАЙЛИ́ВЕЦЬ, вця, ч.
Той, хто лається, має звичку лаятися.
[Терентій:] За кордон такого лайливця, коли б я був царем, .. я б не пустив (О. Довженко);
Лайливці мудрих, ганьбителі великих предків! Окрім своїх сентенцій, для них нема святого (Василь Шевчук).
Словник української мови (СУМ-20)