лайливець

лайли́вець

-вця, ч., рідко.

Той, хто лається, має звичку лаятися.

Значення в інших словниках

1. лайливець — лайли́вець іменник чоловічого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови
2. лайливець — див. сердитий  Словник синонімів Вусика
3. лайливець — ЛАЙЛИ́ВЕЦЬ, вця, ч. Той, хто лається, має звичку лаятися. [Терентій:] За кордон такого лайливця, коли б я був царем, .. я б не пустив (О. Довженко); Лайливці мудрих, ганьбителі великих предків! Окрім своїх сентенцій, для них нема святого (Василь Шевчук).  Словник української мови у 20 томах
4. лайливець — ЛАЙЛИ́ВЕЦЬ, вця, ч., рідко. Той, хто лається, має звичку лаятися. [Терентій:] За кордон такого лайливця, коли б я був царем, .. я б не пустив (Довж., І, 1958, 401).  Словник української мови в 11 томах