лайно
ЛАЙНО́, а́, с., лайл.
1. Кал людини, тварини; екскременти.
А за знаряддя виробництва золотареві правило таке ж довге пужално з привязаним на кінці відром, яким він вигрібав лайно із відходків (Б. Антоненко-Давидович);
Колись, вичищаючи забиті лайном протоки міської московської каналізації, бригада ліміти у кисневих масках обов'язково випорпає з намулу якусь брошку або золотий зуб (Ю. Андрухович).
2. зневажл. Про що-небудь огидне, бридке, мерзенне; про кого-небудь нікчемного, обридливого, мерзенного.
Лайно там твій імператор,- зачіпаючи човна відразу трьома гаками, відповідали йому нахаби (П. Загребельний);
Мені прикро, Антоне, що ти виявився лайном (О. Тесленко).
Словник української мови (СУМ-20)