лайно

ЛАЙНО́, а́, с., лайл.

1. Кал людини, тварини; екскременти.

А за знаряддя виробництва золотареві правило таке ж довге пужално з привязаним на кінці відром, яким він вигрібав лайно із відходків (Б. Антоненко-Давидович);

Колись, вичищаючи забиті лайном протоки міської московської каналізації, бригада ліміти у кисневих масках обов'язково випорпає з намулу якусь брошку або золотий зуб (Ю. Андрухович).

2. зневажл. Про що-небудь огидне, бридке, мерзенне; про кого-небудь нікчемного, обридливого, мерзенного.

Лайно там твій імператор,- зачіпаючи човна відразу трьома гаками, відповідали йому нахаби (П. Загребельний);

Мені прикро, Антоне, що ти виявився лайном (О. Тесленко).