лакейський
ЛАКЕ́ЙСЬКИЙ, а, е.
1. Прикм. до лаке́й 1.
Ключник Пантелєєв був трохи здивований, коли до нього на квартиру по вулиці Глибочицькій заявився високий білявий чоловік з лакейським проділом на голові (Ю. Хорунжий);
Звідкись хутко виплила постать у лакейському потертому фраці з жовтою лисиною, тоненькими губами й тужливим виразом кістлявого бритого лиця (В. Винниченко);
// Власт. лакеєві.
В місті він набрався міщансько-лакейських звичок (Ю. Мельничук);
У нього тільки лакейський сприт і більш нічого (Г. Хоткевич);
// у знач. ім. лаке́йська, кої, ж. Кімната для лакеїв (у 1 знач.).
На другім кінці палацу, у лакейській, нудили світом без роботи Петро, Вареників син, та Іван Шкляр (Панас Мирний).
2. перен. Сповнений підлабузництва.
Це мерзотна фiгура, жорстока, тупа, егоїзму крайнього, огидного. Нiчого в свiтi, крiм його персони. Комплекс лакейський (О. Довженко);
– Є ще один спосіб, – проникливо, лакейським голосом шепотів осавул (Ю. Мушкетик);
Ненавиджу цю низьку, лакейську, тупу і підлу обстановку (І. Жиленко).
Словник української мови (СУМ-20)