лакомина
ЛАКОМИ́НА, и, ж., розм.
Те саме, що ла́сощі.
Там лакомини .. їли [боги]. Буханчики пшеничні білі, Кислиці, ягоди, коржі (І. Котляревський);
Мати завжди підсовувала йому кращий шматочок: часом спече якусь лакомину, перехопить десь сала, заріже курку, – і все Грицеві (С. Добровольський);
Висмикнув першу-ліпшу головку, розлущив — дрібні зернятка посипались на долоню. Оце тобі, Лесю, і весь наїдок. Лакомина (І. Нижник);
Ничипір Петриченко звівся у ліжку, .. попросив собі риб'ячу голову, причому захрумкав нею так смачно, що й мені той оселедець видався за невідь-яку лакомину (В. Шкляр).
Словник української мови (СУМ-20)