лакомий
ЛА́КОМИЙ, а, е, прост.
1. Який дає смакову насолоду; дуже смачний, ласий.
Лакома їда — животу біда (Номис);
Перейнятий обридженням до праці, .. він здався на волю своєї тітки, .. потакував їй у всьому і часто забігав до неї до кухні, надіючись одержати якийсь лакомий шматок (І. Франко);
- Лакома, скажу вам, штука оці вареніки! — Вареники. Ну, повтори: ва-ре-ни-ки. (Василь Шевчук);
// перен. Який може дати певне задоволення, вигоду і т. ін.; привабливий, спокусливий.
Королї не хотїли випустити з своїх рук такого лакомого права (М. Грушевський);
Не обманюйся лакомими стравами зі столу можновладця — вони облудливі (Ю. Хорунжий);
На відміну від урізьких людей, їхній парох наказав собі викинути з голови Америку, що видно, дуже лакома на працьовиті руки (Г. Пагутяк).
2. без дод., на що, з інфін. Який любить поласувати чим-небудь смачним.
– Гледи [гляди], Михайло, гледи! Рознесуть твою славну шапку лакомі бджоли на мед (Марко Вовчок);
// Який виражає бажання поласувати.
Кинув гріш вікном, і вони [циганчата] його зручно зловили .. І знов звернулися очі всіх .. на нього Великі з лакомим .. виразом... (О. Кобилянська);
Може за всі нараз купити собі цукерків – хоч так роблять тільки немудрі й лакомі діти (Ірина Вільде);
// перен. Який має особливу пристрасть, спокусу до чого-небудь.
Знаю, що такий батько лакомий заплакати, бо до нього приступає тоді і втіха і жаль (Л. Мартович).
Словник української мови (СУМ-20)