лакомо

ЛА́КОМО, рідко, розм.

Присл. до ла́комий.

Взяв [Гьоргій] кварту з водою і пив так лакомо, що чути було булькотаннє [булькотання] води в гортанці (В. Стефаник);

* Образно. Дивився мовчки, як червоне полум'я пожирало лакомо одну галузку за другою (О. Кобилянська);

А татаре лакомо заїдали падлину і ковбаси з кінської крові та муки (О. Назарук);

Я б тебе, та я б тебе, та я б тебе нині вже не випустив із рук, обійняв би лагідно і лакомо, від зорі холодної укрив (І. Андрусяк).

Значення в інших словниках

1. лакомо — ла́комо прислівник незмінювана словникова одиниця рідко  Орфографічний словник української мови
2. лакомо — Присл. до лакомий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. лакомо — ла́ко́мо жадібно, ненаситно (ср, ст)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
4. лакомо — ЛА́СО (з бажанням, з охотою чого-небудь), ЛА́КОМО розм. рідше. Ласо (Вовчик та Лисичка) позирають на Осла (І. Франко); Пив (Гьоргій) так лакомо, що чути було булькотаннє води в гортанці (В. Стефаник).  Словник синонімів української мови
5. лакомо — ЛА́КОМО, рідко, розм. Присл. до ла́комий¹. Взяв [Гьоргій] кварту з водою і пив так лакомо, що чути було булькотаннє [булькотання] води в гортанці (Стеф., І, 1949, 159).  Словник української мови в 11 томах
6. лакомо — Лакомо нар. 1) Соблазнительно, заманчиво. 2) Алчно, жадно. 3) Усердно. Підважуй дрючком лакомо (лакомки). Черк. у.  Словник української мови Грінченка