лампка

ЛА́МПКА¹, и, ж.

Зменш.-пестл. до ла́мпа 1.

У куточку вгорі горіла маленька бляшана лампка, неначе зірочка далека блимала (Грицько Григоренко);

Тільки з хат крізь маленькі вікна падуть тоненькі пасма мерехтливого світла з нафтяних лампок – блимачок (Б. Лепкий);

Професор біохімії, що читав коло свого столу при лампці, кинув книжку... (В. Підмогильний);

Якась таємна потвора зазирає крізь вікна до хати, освітленої маленькою лампкою (А. Крушельницький);

Знову струснув [Адам] голову, випростався і засвітив свою лампку (Н. Королева);

Слабеньке світло лампки лише злегка виділяло її на тлі темних завіс (У. Самчук).

ЛА́МПКА², и, ж., зах.

Маленька чарка.

– Най жиє [нехай живе] свобода! – крикнув він трохи хриплим від перепиття голосом і спорожнив свою лампку (І. Франко).

Значення в інших словниках

1. лампка — Ла́мпка: — чарка [15;] — (вина): чарка [VI-VIII]  Словник з творів Івана Франка
2. лампка — ла́мпка 1 іменник жіночого роду лампа ла́мпка 2 іменник жіночого роду чарка діал.  Орфографічний словник української мови
3. лампка — I -и, ж. Зменш.-пестл. до лампа 1). II -и, ж., зах. Маленька чарка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. лампка — ЛА́МПКА¹, и, ж. Зменш.-пестл. до ла́мпа 1. Якась таємна потвора зазирає крізь вікна до хати, освітленої маленькою лампкою (Круш., Буденний хліб, 1960, 289); У куточку вгорі горіла маленька бляшана лампка, неначе зірочка далека блимала (Григ., Вибр.  Словник української мови в 11 томах