лапище
ЛА́ПИ́ЩЕ, а, с.
Збільш. до ла́па 1, 2.
Він [коновод] загріб своїми лапищами цілу купу каміння і потяг до стовпа (Б. Грінченко);
– Який-небудь відставний суб'єкт лізе тобі в грудну клітку своїми лапищами... (О. Гончар);
Він засовує руку – велике чорне лапище – до лівої кишені (В. Лис);
Сосни махали кошлатими лапищами (О. Донченко);
* Образно. Немилосердні лапища війни і злиднів не минули села (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)