лапище
ЛА́ПИЩЕ, а, с. Збільш. до ла́па 1, 2.
Він [коновод] загріб своїми лапищами цілу купу каміння і потяг до стовпа (Гр., II, 1963, 296);
— Який-небудь відставний суб’єкт лізе тобі в грудну клітку своїми лапищами… (Гончар, Тронка, 1963, 111);
Сосни махали кошлатими лапищами (Донч., II, 1956, 36);
*Образно. Немилосердні лапища війни і злиднів не минули села (Стельмах, II, 1962, 188).
Словник української мови (СУМ-11)