ласиця
ЛА́СИЦЯ, і, ж.
Те саме, що ла́ска².
Ласиця дуже хижий звірок і часто вбиває гризунів більше, ніж їй потрібно для споживання на день (з наук. літ.);
Ласиця усе ще пливла по житові, але орел уже знав, що робить (Г. Колісник);
Побачив Іван на хребті коня ласицю, що лоскотала, мучила й доводила до шалу звірину (Р. Іваничук);
Побачив ласицю, котра наступала на щось кошлате, яке завзято оборонялось загостреним патичком, і вже знемагало від ран (Г. Пагутяк);
* Образно. Я не з тих ласиць, що тхорів бояться (Б. Лепкий);
* У порівн. Вона прилипла до нього, мов ласиця, а її блискучі, майже дикі очі впилися жадібно в його блідаве, ніжне обличчя (О. Кобилянська).
Словник української мови (СУМ-20)