ласо
ЛАСО́, невідм., с.
Те саме, що арка́н¹.
Враз Юра схоплюється. В руці в нього смертоносна шаблюка. В другій – ласо (Ю. Смолич);
* Образно. І кинув міст сталеву антилопу в ласо доріг, тунелів і таксі (Л. Костенко).
ЛА́СО.
Присл. до ла́сий.
Ласо їсть, на м'якому спить і така виходилася, що молодиця хоч куди! (Г. Квітка-Основ'яненко);
– Давайте Сот три машин вантажних .. – А чи не ласо буде? (І. Вирган);
Кіт облизується ласо: Гава в дзьобі держить м'ясо (Г. Бойко);
Малюк ласо плямкав, але пити не вмів (І. Білик);
Ми – могутні, Ми – всесильні, Ми –- пітекантропи! Нам живеться ласо й любо .. Ми – сини Європи! (В. Симоненко);
Яничари, зголоднілі за здобиччю, за грабунками, ласо позирали на високі вежі Відня (П. Загребельний);
І вже навіть чути, як ласо цмокає провалля, роззявивши чорну пельку в чеканні поживи (Ю. Винничук).
Словник української мови (СУМ-20)