ласо
ЛА́СО. Присл. до ла́сий.
Ласо їсть, на м’якому спить і така виходилася, що молодиця хоч куди! (Кв.-Осн., II, 1956, 471);
— Давайте Сот три машин вантажних.. — А чи не ласо буде? (Вирган, В розп. літа, 1959, 215);
Кіт облизується ласо: Гава в дзьобі держить м’ясо (Бойко, Ростіть.., 1959, 73);
Польські і литовські пани, об’єднавшись, ласо поглядали на землі російського народу, мріючи їх загарбати (Бажан, Наша.. Москва, 1951, 14).
ЛАСО́, невідм., с. Те саме, що арка́н 1.
Враз Юра схоплюється. В руці в нього смертоносна шаблюка. В другій — ласо (Смолич, II, 1958, 48).
Словник української мови (СУМ-11)